Не суб'єктивуй мене! Я лиш іграшка нейрогормонів та соціальних систем, нема ніякої волі, особистої відповідальності, це все штучні конструкти гноблення в рамках соціальних систем. Суб'єкт, особистість — нав'язана суспільством рамка для розподіленого суспільного контролю над нейрогормональною стихією
До речі, я, попри непевний стан, катнув велом на кухню, програв у шашки П. двічі і оба геть ганебно, на помилках. Але "найцікавіше" було повертатися розбитою дощами, нашими вантажівками і джипами ґрунтовкою без світла по вже істотних сутінках. Вкрай швидко нині стемніло, хоч і небо не геть захмарене
Єрмак та інші. Ми вмираємо, щоб вони збагачувалися – Юрій Касьянов
3 жовтня 2025 р. Юрій Касьянов, майор ЗСУ, фахівець з аеророзвідки, Максим Касьянов, лейтенант ЗСУ, Валерій Васильєв, лейтенант ЗСУ, на Radio NV про знищення їхнього військового підрозділу, результативні удари по Росії, аферу з…
І. знову казав, що знає їх назву і подумує купити собі, раз продають без рецепту (він їх мені й купує, бо я став геть невиїзним, поки К. на лікарняному, навіть на ближчу локацію в наряд не відпускали, тіки тут, на хаті). Я нагадую про побочки, а сам думаю, а коли я сам перевірюсь на предмет їх тойво
Сів мордою до розжареної пічки, просидів так 5 хв. Ф-ч заходить: — Що, добре так? — Мгм. — Можна жить? Мовчу. — Хоча краще б вдома в холоді, ніж тут біля пічки. Так? Мовчу. — Чи не так? — Не знаю. Ф-ча дзвонить телефон і він іде. Сиджу ще деякий час. Підкинув дровенякау. Іду слідом до своєї служби
Як я взагалі мав знати, що таке як? — ну, бо ось він — я. Ти думаєш, чого я патлатий і говорю коанами. Бо ось він — як, я і є волохата худоба з Тибету, бо таким себе мислю! Це гіпотеза Сепфіра-Ворфа в жорсткому формулюванні.
Розшифрував Ф-чу мед. каракулі. Він: — Дякую, я б не справився. — Нема за що, я люблю головоломки. І.: — Зламай мені голову. — Ну, дивись. Ти існуєш як ти тільки тому, що мислиш себе, як себе. Якби ти мислив себе як яка, ти б існував як як. — Що таке як? — Волохата худоба з Тибету. — І де цей як?..
Треба буде з Я-вим перетьорти за Нобеля з економіки, за оту "творчу руйнацію", що віддалено перегукується з його любим акселераціонізмом. Чи не варто годувати маніака? Чи підштовхнути падаючого? Це було б акселераціоністсько, творчо руйнівним по-своєму
Та і чи не всі ми звідси вивалимося з цієї війни в хз-яке майбуття таким же шлаком. Живі, мертві — неважливо,— всі. Пережовані й висрані дупою війни шматки колишніх людей, овіяні Історією. Цікаві лише цією історією, яка нас вбила і яку ми вправі називати дупою, а не якимись там героїчними змаганнями
А що як цей дефіцит людяності це і є вже її подолання, і всі пішли на крок вперед, а я ще чіпляюся за руїни свого старого світу, за привиди цінностей, фантомні болі за втраченими цінностями
2/ European officials continue to note how Russia is intensifying its covert & overt attacks against Europe, supporting ISW’s assessment that Russia has entered “Phase Zero” — the informational & psychological condition-setting phase — of its campaign to prepare for a possible future NATO-Russia war
Хочеться бути як він, щоб і мене не бачили, обходили і обносили за столом на цих пирах під час війни, бо ось він прожива непомітно, як той казав, латає біос
Хочеться всіх і кожного брати за барки і плюючись слиною в обличчя казати, що він справжній герой і ви, курви знелюднені, тіки завдяки йому сьодні живі
..Ну, і це нагадує як і чому існує росмовне "обида" "об(в)идеть". І з тим же значенням "обнести" — коли всім за столом приносять питво і наїдки, а когось обносять і не дають нічого, наче не бачать. Наче немає тут Пт. з якоюсь кровотечею і можна поїхати в лікарню без нього. Це огидно. І це з чим жити
..історіями, в яких уже не лишилося майже інших свідків і які звучать як п'яний делірій. Пт. прям дуже архетиповий персонаж цієї війни, як на моє око. І та нелюдяність із якою він стикається вже тут, у просто іншому підрозділі тої ж бригади — теж дуже архетипова. І крім того, що це сумно, це цікаво
