І нема ж у людей критичного мислення. Усе гарне - це брехня, а все погане - чиста правда

Ось ці блять теорії змов в соцмережах це одна з найдратуючих речей, яка призводить до того, що людина не вірить, якщо ти говориш щось позитивне. Обов'язково має бути якесь приховане зло, яке я надто тупа, щоб побачити, але ось вони!! Вони то все розуміють, вони зрять у корінь

Але мене дратує, що мало того, що навести аргументи мало і всі вони блокуються щитом з "ми не знаємо, як воно насправді і тебе там не було, щоб побачити". Так ще й мене виставляють дурною, коли я проговорюю якісь базово логічні речі типу не всі багаті люди погані так само, як не всі бідні люди добрі

Я відкрито визнаю, що розумніша за більшість. Але в мене табу дати людині зрозуміти, що я вважаю себе кращою. Я вважаю, що кожен має право на свій спосіб пізнання світу, навіть якщо я бачу обмеженість у чомусь.

Надзвичайний чоловік, що може знищити армію заради коханої? Чудово, це так підкорює. Звичайний вчений, що може дати підтримку й турботу, але навряд чи фізично захистить від банди розбійників? Це мило, тепло й більш реально, I'm in

Я не можу сказати, що в нас аж такі різні смаки, але я набагато сприйнятливіша до атмосфери й мене легше привабити сюжетом й героями,навіть якщо там не буде вибухової любовної лінії.Сильна героїня, що поставить на коліна? Так, будь ласка. Слабка героїня, що намагається перебороти слабості? Дайте дві

Не хочеться так казати, але вона зіпсувала й мені враження. Я хотіла обговорювати моменти, виділяла цитати спеціально для цього. А тепер навіть настрою нема ділитись з нею чимось. Я б зрозуміла, якби книга була поганою, але я буквально не могла відірватися

Враження, ніби очікування були в неї конкретними, але авторка пішла не тим шляхом, не повернула дарлінґтона на перших 10 сторінках. І все, уже не подобається й вона змушує себе читати. Я помітила різницю в атмосфері й динаміці між частинами, але не настільки, щоб казати, що 2 книга не йде