Якісний фільм, в усіх смислах. Одразу видно: робив майстер.

Кіно засноване на реальних подіях. Трохи прикрашене, звісно, але від того не програє. Персонажі потужні, зйомки і ритм теж. Сюжет закручений, як треба. Діалоги – насолода.

Можна було б розкритикувати, що ні комедії, ні драми толком не вийшло, і робота зависла незрозуміло де. Але хай краще таке кіно теж буде – недосконале, зі сміхом і з сумом, як і саме життя.

Нуднувато, але я б цю стрічку не розносив. Були спроби передати внутрішнє перетворення героя, пошук балансу між екшеном та роздумами. Фільм не скотився до примітивної чорно-білої пропаганди за чи проти війни, а залишив чимало загалом-то правильних запитань, із якими слід розбиратися глядачеві.

Не більше ніж на один раз, при повторному перегляді шарму нема, а недоліки так і лізуть в очі.

Якийсь людяний фільм, ненав’язливо занурює у свою атмосферу. Простий, передбачуваний, але хороший. Для доброї посмішки, незважаючи на купу шаблонів.

З теперішньої часової точки цей фільм – ніби пацієнт на сеансі у психоаналітика. І тут уже не до кіномистецтва.

Як дійство, саме по собі навіть нічого. Щодо реалістичності – пшик. А чим реально цікавить – «камінаутом» купи американських комплексів. І щодо могутності московитської спецслужби, і щодо кротів у власному керівництві, і щодо загрози ядерної війни.

Хороші питання про людські стосунки і їхні наслідки, мистецтво, кохання, критерій справжності та фальші в них тощо. Дуже якісне кіно. Одне з улюблених, як, власне, більшість фільмів Торнаторе.

Загадкова вервичка подій розкручується паралельно зі знайомством із персонажем, який має промовисте ім’я Вірджіл Олдмен. Нетиповий для Торнаторе сюжетно, але торнаторівський стилістично фільм. Яскраві переконливі образи, красива картинка і традиційний Морріконівський звуковий супровід. Круті актори.

Плюс є якісна драматична складова, гарно окреслені питання для роздумів, хороші живі герої другого плану, красиві краєвиди та трохи фірмової режисерської іронії. Але це суттєво ближче до драми, ніж до комедії. Один із найкращих фільмів Аллена.

Бенефіс акторської майстерності Бланшетт. Можна дивитися суто заради образу, який вона створює. Це дійсно гра найвищого рівня.

Переглядається легко, попри більш ніж 2-годинний хронометраж. Кінцівка, правда, якась нетфліксівська – ні про що. Але загалом кіно категорії «дивитися можна». Нормальна одноразова комедія з парою дійсно смішних моментів.

Можна шукати недоліки, але вони точно не в царині спроможності збудити емоції глядача. Акторам і режисеру респект. Достойна робота.

Вийшло дуже непогане психологічне кіно про цінності: гроші, родину, любов і самопожертву заради близьких. Доля хлопця тримає в напрузі весь час, як і скнарість багатія.

Не чіпляє, але й відверто поганою стрічку не назвеш.

Прохідна комедія, але мила. Нічого особливого, крім деяких красивих кадрів з Неаполем.