В Умані зараз свій вайб.
Але нема нічого епічнішого за картинку, коли я проїжджаю повз красивенний памʼятник Готі та Залізняку, під яким на лавичці відпочивають два хасиди…😂 іф ю ноу вот ай мін…😜

Буденність і зелена жабка🐸

Догналася зранку, чекаю пріход. Поки все так само. Землі в ілюмінаторі нема. Несемось.

Хвилинка марнославства. Тут такоє дєло…🤣

Русня робить все, аби я себе відчула старою бабкою. Встала о 4:30 і не лягала. Пʼю каву вже на роботі. І машу лапкою 🐾

Для відновлення психіки я б тут пожила місяць. Аж до того моменту, як би засумувала за домом. Читала б книжки, писала б щось на полотні…🥰 Але і ці 6 днів - це було чудово, хоч і мало. Але й екстрім на пікапі на швидкості по камінню, і зіп-лайн над горами - враження на все життя ❤️

В таких місцях, у такі хвилини хочеться обійняти планету⛰️

Коли твої колеги чоловіки, кожен з них збирає щось для тебе у відпустку🥰

Найкраща кулька🥰

Якщо вже не сплю…
Ніколи не збирала монети, але з 14-го року це напевно вже 3 тематична про війну. Всі подарунки. Всі мічені відрізками часу.
«На варті життя»💔

На якому етапі в моїй галереї фотки з показів вистав у театрах замінили фотки з епіцентру? То так приходить старість?

Волонтеритиму на мовному фронті. Буду трошки тренувати двох білоруських українок з української мови. Вони хоч і не в Україні зараз, але запустили подкаст суто українською, яку вчили в Україні інтуїтивно. І вони вогень! Я вважаю, вони неймовірні дівчата, вартують підтримки, тому підписуйтесь!

Тримати баланс. Хтозна як. Хочаб естетично

Епічно жити зараз - то йти на вечір слухати орган Нотр-Дам