[ #укррайт ]

Мені хотілося крикнути до тебе, вхопити за плечі й трясти, доки ти не відсахнешся пробуджуючись. Чи хоч зміниш цей невидющий погляд на більш свідомий.

Та мої руки впиралися в дзеркало. І як би я не штовхала, у передпокої було чути лиш тихий скрегіт. >>

як людина, яка обожнює капібар, я задоволена

[ #укррайт]

хочу бути морем, сонячною розжареною кулею, дрімучим лісом, дикою грушею. хочу вирости і опасти, як листя. не мати плечей, щоб не нести на них біди. існувати в просторі точкою, хвилястою лінією, що йде малюнком, відображаючи дитячий погляд на море. бути смаком груші з медом. >>

не знаю як запитати
ти ліс теплий чи тривожний
ти море легке й спокійне
чи те що збиває з ніг

не знаю і ти не знаєш
солодка я чи отруйна

прояснить нам все
лиш час

#укррайт #укрвірші #укрпоезія

#укррайт

Світ подає запит на твоє народження, коли стає трохи вогко і темно й хочеться запалити який-небудь вогник, завести щось маленьке та світле, що смішно шебуршатиме у кутку.

Коли перевтомлений, сточений через великі обсяги серйозних проєктів —

Планую потрохи перетягнути сюди улюблені тексти

#укррайт
Питаєш: а що як не встигну? Що як згублюся на темних стежках без руки твоєї — червоної нитки, річки, що змикає кінці шляхів в дорогу, а мене веде до іншого боку?
А вона сміється.

(1/2)