хочу нить

паніка криє, але я вибрала вперто йти в бік відчуття бути щасливою і і не буду їй піддаватися (занадто)

мені просто дуже дивно, що з людини з одним рюкзаком і валізою я перетворилась в людину, якій купують окремий столик зі стільцями на балкон в її кімнаті

нотатка собі: коли ти вперто боїшся відмови і фрустрації в комунікації, де її ще не було - ти втомлена, поспи

Ага, ще

мені часом просто треба, щоб мене заспокоїв чоловік. можна чужий, але жіночу дорослу частку я в собі вже виростила, а от дорослого чоловіка в мені нема. мабуть, то добре, але часом втомлює постійно когось просити про ці моменти. терапевт чоловік компенсує, але не цілком

ця жінка поплювалась на Пікассо і збирається пить вино з рандомним іспанцем (язик не повертається називати таку зустріч дейтом, канєш)

хочу додому. знати б ще де він тепер

дуже хочеться щоб прийшов хтось дорослий і вирішив замість мене: правильно зараз борсатись в Європці чи таки розслабитись і посидіти в Дахабі. але я сама собі доросла, того треба придумати цілі, а придумувать їх з надриву не хочеться

єдине, чого все ще хочеться - повчитись ювелірній справі. прям неочікувано, якшо чесно

чешка в нотіно поклала до мого спф тестер goddes Burberry

і вони мені канєш сподобалися
ціну дивицця боюсь

чим менше речей відволікає, тим легше перепридумувати власне я

годинка терапії, красива кав'ярня з кондюком - і я вже цілком дієздатна особа. лишилось поробити роботку і можна буде навіть позгадувати за що я люблю Прагу (крім того, шо тут можна тусить з @ulvic.bsky.social )

о, почало чогось хотітися

якась звичка плакати в Празі

залипла в розмову з двома іспанськими підлітками, які їдуть в Прагу, Відень і Будапешт. скинула їм свій віденський список місць, вважай, день пройшов не дарма

в Варшаві виставляють три картини Фріди

почитала що їх (аж!) три, подумала, шо болю мені наразі достатньо свого і вирішила не йти

все ще легко визначати чого не хочеться, жду поки чогось почне хотітися

я ще не знаю ким тут бути

порожня людина у пошуках нових змістів, знач