+

4. Головнокомандувач дав відповіді на питання партнерів. Частину відповіді на частину питання. Просто треба розвивати цей чесний діалог, а не складати руки над головою "чік, я в домікє". Саме не розсмокчеться.

3. І проблематика і способи вирішення. Але замість цього, якісь обідки і якесь перекручення контексту.
" Держава опинялася і в більш складних обставинах, аніж зараз". На початку вторгнення. Так, звичайно опинялась. Тільки тоді були десятки - сотні тисяч людей в чергах під ТЦК. Не кажучи про все інше

2. Треба радіти що головнокомандувач володіє інформацією і слухає тих хто працює безпосередньо на фронті, в окопах, в полі. Бо міг би просто малювати стрілки на картах та оперувати категоріями великих чисел. І казати те що від нього хочуть чути. Треба радіти що це озвучено та опрацьовується.

А в Україні про них навіть не згадують …

Вітаю! В ТВі написав

Насправді в цій думці є цікаве: схоже на те, що КНДР вже не допускають пабеди росії при такому стані, який склався. Їхня логіка: Україні - ніхто не має допомагати, а росії - "друзі", в т.ч. ц вони. Можливості спротиву зменшуються, нападу збільшуються. РФ все знищує - "конфлікт" "врегульовано"

Як варіант - бамс

Бамц. Наприклад, "..цапні по морді бамц"

У прабабусі у селі (30 км від Донецька) всі розмовляли українською, була одна жінка, яка приїхала з росії на початку 60-х. Так от на початку 80-х казали: О, кацапка йде. Для селян, коли вона приїхала було дуже дивно, бо вперше побачили жінку, яка напивалася до свинячого стану

7. Не принижуйте ЗСУ та внесок цивільних Українців. Це все втома. Просто згадуйте перші дні.
Ви вже мабуть бачили цю картинку. Це схематичне зображення сектора Гази. Хтось з твіторських зробив враховуючи проекцію Меркатора.

6. Від території бойових дій, до співвідношення у артилерії, авіації, та всіх інших видах озброєння. І звісно співвідношення кількості солдат.
Ізраїльським воякам військової удачі.
А нам все ж треба колись почати позбавлятися від комплексів меншовартості.

5. Ми зробили те що він нас ніхто не очікував. Навіть союзники оптимісти. І досі ми стомімо ціною надзусиль і виключного героїзму. І дуже багато в чому всупереч надіям та діям деяких політиків.
І ще. Порівнювати можна тільки при рівних умовах. А вони, на хвилиночку зовсім не рівні.

4. Не знецінюйте те, що ми всі зробили. Що зробили люди які ціною свого життя та здоров’я зупинили навалу переважаючих в рази сил противника. Противника який вважався 2 армією в світі.
Нам є чому вчитися у Ізраїлю. Але ми гідно зустріли ворога який мав перевагу в десятки раз.

3. Зі стрілковою зброєю проти танкових колон та повного домінування противника в повітрі та артилерії. І сотні мільйонів доларів щоденно витрачала діаспора та українці на підтримку вояків. За масштабами патріотизму і допомоги від цивільних в перші дні, Україні не було і нема рівних.

2. Почалися масово розповіді про самопожертву Ізраїльтян як в самій країні так і в інших країнах і якісь дивні акценти що Українці робили менше.
Я просто нагадаю, що в перші дні в Україні сотні тисяч українців пішли на війну у повну невизначеність.