Там насправді давно вже невесело, десь з часів карантину, але принаймні в мене залишались там знайомі книгарі з котрими можна було просто протеревенити цілий день навіть не обов'язково щось купуючи, хоча взяти завжди знаходилось що, або принаймні обмінятись новинами чи рекомендаціями

Тепер замислився, що всі ці марно витрачані калорії можна було перевести в джоулі і була б якась користь, наприклад світло. Бо зрештою, це не призвело ні до чого, окрім втоми і повернення до попереднього, більш традиційного і звичного засобу для розваг – сну і лежанню з протяжним скигленням

Голод переміг. Голод і критична маса наспаних годин.

Тільки зараз помітив повний сором позаду. В дядька на коні за якимось бісом примкнутий багнет до карабіну.

А взагалі, це я раптом із запізненням впав у смуток через існування другого фільму. Звісно, там повна маячня того ж штибу, що і в першій частині, та якась вона зовсім бездушна, не стильна, надто сіджіайна і затягнута, на відміну від першої частини, котру я і досі іноді радо можу передивитись.

Скульпт насправді дуже гарний, але фарба лягла так, що він обличчям нагадує якогось персонажа з денних комедійних серіалів, а не фентезійного римлянина.

А от чогось лісового, з болотами чи джунглями не так вже і багато. Та і там переважно суцільні інтерпретації мезоамериканщини чи кельтики.