сни у стилі «я знаю, що ти мене хочеш, а тепер ще скажи, що ти мене любиш», ідіть нахуй

де ще читати «аустерліц», як не на вокзалі

щоб я до роботи так підходила, як до підготовчого ритуалу з давання словесного ляща колишньому, який обʼявився зі словами "я ображений на тебе, бо почуваюся використаним". включила музичку, розклала речі, налила водички, виставила світло...

офіційно закінчити по телефону стосунки, які для мене самої закінчилися ще на початку липня

(і відтоді людина мені не писала, нічого, але ще тримала якусь ідею тривання «нас» у голові),

ще й другий місяць перебуваючи в щасливих стосунках із доти-другом,

is wild.

тушонка

сьогодні особливо нахлинуло (те, що перший скрін)

класіка

це чувство, коли без запинки сказала, як обожнюєш you think I ain’t worth a dollar but I feel like a millionaire, власнику бару крафтового пива на криті, ще й після лагера з іпашкою 🤌🏽

відправила на утилізацію читалку, яка пробула зі мною всю могилянку і трошки більшеч читала на ній всю літературу (особливо інтенсивно — на бакалавраті), пакувала в тривожну валізку. настрій: сентиментальний.

підкачала колеса на велику і почистила його від іржі, наступний крок — розібратися з динамо-машинкою і згадати, де я пила фільтр як у кавʼярні під домом на михайлівському

not the Italian man telling me that I have to push it and adapt (and do anything I don’t want).

лагідна українізація — це несподівано отримати таке повідомлення від подруги з арканзасу ❤️‍🩹

я
приготувала борщ
для мужика

(і везу ще півлітра or so подрузі, яка захворіла.)

“You haven’t lived in Hamburg unless you’ve cried in Park Fiction.”

планування: місяць на читання, пару місяців на переклад, місяць на редагування.
виконання: залишилося два тижні 💀

запала в душу колезі з кавʼярні, і все б нічого, але вчора він скинув мені ґіфку, де грайливо обертає келих червоного. я не поняла і не придумала нічого краще, ніж спитати what's the occasion. виявилося, що в тіпа був день народження (і він мені про це казав буквально позавчора).

заледве видалила твітер (яким практично перестала користуватися від початку повномасштабки), як одразу заманулося щось накидати у форматі 140 знаків з пробілами.