Насправді, те, що я знову почав писати, ще й викладати роботи на АО3 - це я вважаю одним з найбільших своїх досягнень свого року. За це я сам собі даю kudos.

Моя команда взагалі через тиждень валить на новорічні канікули на три чи чотири тижні (а я ні), тому якось відчувати муки совісті, що я один день полежу, коли мені реально буде погано, це напевно було б тупо. Тому я вирішив їх не відчувати.

Довгі блекаути взагалі втомлюють, навіть коли вже прилаштувався з павербанками, зарядною станцією і всякими такими ніштяками. За вікном сонця нема, вдома світла нема, опалення нема. І якоїсь навіть мінімальної радості також нема.

Зараз дали світло, він побіг одразу ввімкнув свою музику через його основні колонки, викрутив гучність і баси на максимум, і воно оце їбашить. Я чесно не знаю, що має бути в голові у людини. І як це можна цілими днями витримувати.

Ну і треба їй той хлопець аж настільки, що вона тепер ходить, ледь не плаче? Особливо такий хлопець, який при цьому спокійно дивиться на свою дівчину в такому стані. Ні заради кого б не віддав своїх котів, особливо не заради якогось там мужика. *шипить*