тепер щодня думаю про нього, як все змінилося. я просто вражена з цього. але і дуже щаслива, що він живий.

я скидала йому його фото, які знайшла на старому телефоні, і скрін нашої переписки. він відписав, що також має дещо для мене, і скинув фото конверту з моїм листом йому, який я писала у 2015-му.
пише «вибач, звісно, за стан)»
я в шоці. людина зберегла цей лист! написав «ще поспілкуємось. добраніч»

написала, що сподіваюсь, що у нього також все добре. листопад. я відкриваю стрічку інстаграму, а там сторіс від нього. серце в пʼятки. відкриваю. воює. в дшв. живий. живий!
пишу знову, що радію цьому.
за декілька днів отримала відповідь, що він радий, що я писала, і що у мене все добре.

згадала, що у нього був рідний брат, загуглила його, а він в полоні. я дуже сильно засмутилася. а потім, наприкінці літа, я вирішила пошукати ще новини, чи не повернули його з полону — і, на щастя, повернули. але про друга нуль інформації. я написала йому знову в інст, що рада, що брата повернули.

теж так думаю)
сподіваюся, це стане цікавим досвідом для мене

ого, а це безпечно? раптом хтось позаду захоче в мене вʼїхати, а я навіть не почую 😅

а я кажу їй: ”дякую, то ви мені допомогли". а вона заперечила і сказала, що це лише моя заслуга. на цьому і зійшлися 🤝