Дякую

Тепер лиш сльози на обличчі,
Згадають, що була жива.
Та хай з ненавистю промовлять,
Ті бліді твої вуста.

Та твій коханий не почує,
Тіло він твоє схова,
Тепер лежиш собі ти вічно,
В сирості споконвіка.

Та цю історію повідать,
Зуміла ти через віка.
За що спасибі тобі, мила!
Та краще б я була жива.