Одна з моїх улюблених книжкових динамік – зайобаний життям дорослий і дитина-сонце, за якою цьому дорослому потрібно наглядати

Вони казали: «У рівності – сила». Але Ярослава завжди знала, що далі слів діло не піде. І воно не йшло.

Вони казали: «Зірки не обирають, кому світити». Але Ярослава завжди знала – оберуть не її. І її не обирали.

Про молодість

У мене є гріх – я маю в пошуку своєї напів мертвої сторінки на Фейсбуці посилання на багатьох представників письменницької братії. Я на них не підписуюся – не готова забивати стрічку чиєюсь мегаломанією, мені моєї цілком достатньо 🙈 Але...

Кай, повільно виходячи із заціпеніння, закліпав, намагаючись прогнати важкі думки. Він вийшов з кабінету, спустився на кухню рипучими сходами, дістав з міні бару пляшку вина, відкоркував, витяг з кишені блістер з анксіолітиком і запив таблетку великим ковтком. Скривився.

Бігаючи з кутка в куток своїх роздумів останній місяць, Макс раптово усвідомив, що зовсім, зовсім не розуміє, куди пливе цей треклятий корабель. Туман такий, що нічого не видно далі витягнутої руки. Ще цей капітан...

Кораблядський капітан. І життя Максове теж – блядське.

Переповнені крикливими дітьми вулиці двохтисячних після сутужних дев'яностих дратували стару бабу Марту. Вона називала нас верескливими поросятами і малолітніми наркоманами. Казала, що в її часи діти гралися паперовими корабликами із огризків партійних газет і не носилися із палицями по двору.

Пам'ятаю, колись мій колега, який поступово переходив від лірики до прози, запитав: «Софіє, що робити, якщо я пишу вибірково – спочатку кінцівку, потім епізод із середини, потім – початок?»

Я відповіла: «Плакати, бо з вірогідністю у 70% якась із сюжетних ліній у тебе не зійдеться».

Пам'ятаю, у розпалі пубертату я любила всім навколо доводити, що я високоосвічена інтелектуалка: вживала слова, значення яких навіть віддалено не знала, але вони звучали дуже розумно і страшенно мені подобалися, підстрікала людей в їх тупості і цитувала Ніцше.

Добре, Твітер, ти змушуєш мене дати цій соцмережі ще один шанс

Сьогодні написала 0 слів and I'm not sorry

Bitch haha Im crying #укррайт

Забуваю репостити сюди результати NaNoWriMо, але, якщо коротко – важко. Я вже багато років не пишу повноцінні глави, а збираю по крупицях фрагменти, тому сісти і просто почати писати виявилося ще тою каторгою. Сьогодні вночі я перейшла поріг в 3000 слів, з яких майже дві написала сьогодні ж.

Окей Гугл, як продовжити роман, щоб в Ланцюжку він випадково не трапився людині, яка вже його читала?

Короче, я зрозуміла, блускай буде моїм місцем ниття

Ще й люди з телеграму відписуються, взагалі день жахливо почався ((

Підписуйтеся: t.me/sofie_s_hood

Загалом, на мене сумнинка напала - я почуваюся якось окремо від укррайт спільноти, і не знаю, що з цим робити і як це виправити 😭

Я забула за існування цієї соцмережі

Знову

Як користуватися цими вашими блускаями? ☠️☠️☠️